— У Донецьку займалася ландшафтним дизайном, громадсько-волонтерською діяльністю, будинком і дітьми. Із початком війни два місяці просиділи у підвалі дому під час сильних обстрілів, а потім вирішили, що треба щось змінювати. У червні 2014-го року ми виїхали з Донецька, а у Кропивницький потрапили у вересні того ж року. У Кропивницькому опинилися по роботі чоловіка, він так і залишився працювати у своїй сфері. Мені ж довелося змінювати все — спосіб життя та світогляди. Моя діяльність зараз зосереджена на громадському просторі Krop:Hub та мистецькій групі "Муза". Займаюся громадсько-волонтерською діяльність не тільки у Кропивницькому, а й в інших містах, — розповідає Інна Вішневська.

— У 2015 році почала брати приватні уроки з малювання. Разом з іншими художницями-аматорами створили групу "Муза" на чолі з Ольгою Краспопольською. Провели 11 виставок, частина картин Інни поїхали в Англію, Марокко, Чехію, Польщу тощо. На Кіровоградщині представляли роботи у Світловодську й Олександрії. У Кропивницькому були в усіх громадських організаціях, бібліотеках, а також брали участь у приватних виставках. Наші картини присвячені соціальним темам — захист тварин, проти вирубки дерев тощо. Одна із цікавих виставок — "Баланс білого" — білий на білому.

Щороку ми представляємо роботи на виставці аматорів у галереї "Єлисаветград". "Муза" виїжджає і на пленери, а також проводить майстер-класи із дітьми. Мій наймолодший учень — 4 роки, а найстарший — 82 роки. Більше люблю працювати маслом, натомість акварель для відпочинку рукам й очам.

Отримала багато дипломів і подяк за сферу живопису та волонтерства від міськради, облради за внесок і розвиток дітей Кіровоградщини. Також садили дерево після однієї з виставок біля бібліотеки імені Чижевського. У лютому планую виставку "Живу, потому что пишу", — говорить пані Інна.

— Krop:Hub створений руками, серцями й душами волонтерів. Спочатку це був склад, де ми збирали консерви, спідню білизну, кришки, шкарпетки для військових і відправляли їм на Схід. Із часом це переросло у простір. Ми завжди раді бачити всіх — і військових, і цивільних. За це невеликий проміжок часу у просторі відбулися літературні вечори, благодійні продажі, майстер-класи з живопису, ручної біжутерії, зачісок тощо. Було б класно проводити постійні зустрічі з дітьми на тему миру, дружбі, піклуванню про тварин. Хочеться, щоб і нас підтримували, і щоб самі привносили щось цікаве, — розповідає пані Інна.

— Вдячна Кропивницькому, що він мене прийняв. Але сумно, що є багато можливостей (і творчих, і не тільки), але всі їдуть з нього. Все, що я могла зробити для цього міста, — це вдячність із сумом.

Хотілося б знати і бути з такими людьми, які бачать перспективу у Кропивницькому. Я завжди готова на будь-яку співпрацю, — розповідає Інна Вішневська.

— Мені не вистачає зелених насаджень, як це було у Донецьку. Все, що можливо перетворити у квіткову поляну,— перетворила б. Це і для здоров'я корисно, і для естетики міста добре. Хотілося б займатися тваринами, які потребують допомоги та дому. Проте це треба робити грамотно, що діяльність не травмувала ні людей, ні тварин. Для освіти залюбки більше проводила б уроків з малювання — це розвиває.