12:53. Через вікно літака відкривається прекрасний вид на Кіпр. В аеропорту, на щастя, працівники кордону в мене нічого не запитували, тому митницю пройшла легко. Пафос — місто на острові — нагадувало запальну Барселону: вузенькі вулички грайливо перепліталися між собою, чудернацькі пальми намагалися сховати англійських туристів від пекучого сонця, а море манило своєю прозорістю і чистотою.

На Кіпрі я була волонтером у хостелі "Trip yard Paphos". Що тут може вас зацікавити? По-перше, робота не важка, бо працювала два дні на тиждень: прибирала, прала і робила "check-in". Вам здається це нудним!? А що скажете на це — спілкування із молоддю, яка подорожує світом. Наприклад, цікаві досліди з біологами-канадцями, нові відкриття у сфері журналістики від англійця Джейме, щоденна практика іноземних мов, часті вечірки на пляжі — все це змінило мій світогляд.

Волонтерів було троє: я з Кропивницького, Артур зі Львова та Аня з Києва. Ми як юні авантюристи, які вирішили побачити весь острів автостопом. Це була чи не найважча спроба подивитися міста Кіпру: спека +36 градусів, поле, дерев немає, але через п'ятнадцять хвилин під сонцем і наша компанія вже насолоджувалася кондиціонером у машині. Нам дуже пощастило, адже інколи доводилося чекати автомобіль годину.

Перша зупинка — місто Дерінея, де ми проходили кіпріотсько-турецький контроль. Десять хвилин працівник митниці не віддавав наші паспорти, потім покликав до себе і сказав: "Вибачте, ви не можете перетнути кордон, тому що ваш європейський штамп прострочений. У вас є два варіанти: або платіть нам за продовження візи, або негайно покиньте територію Кіпру". У нас шок. За правилами безвізу громадяни України мають право перебувати в Європі три місяці, а ми прилетіли лише два тижні тому. Проте Артур подумав: "Нас так легко не зламати". Тоді, зібравши всі сили, поїхали до Нікосії — столиці Кіпру.

Місто цікаве тим, що одна його сторона належить Греції, а інша — Туреччині. Тому ми вирішили не втратити шанс і потрапили на турецьку сторону. На моїй пам'яті, це найшвидше проходження кордону — лише двадцять п'ять секунд. До речі, працівники митниці не ставлять турецький штамп, бо територія вважається невизнаною.

Центр міста нагадує середньовічний Стамбул: архітектура виконана у мусульманському стилі, а затишні кафе розкинулися вздовж бульвару. Рекомендую їхати сюди восени, коли менше туристів.

Кіпр — унікальне місце, на якому розмістилися дві абсолютно різні держави. Кіпріоти ненавидять турків, бо вони завоювали східну частину острова. Європейська територія прибрана, ціни дорожчі, проте продукти більш якісні, море чисте, а люди привітніші. Натомість Туреччина навпаки — брудна, дороги з ямами, а люди кричать щось огидливе за спиною. Особливо це стосується європейських дівчат, які одягають шорти чи спідницю. Особисто мені грецька частина подобається більше. Моя подруга каже так: "Сонце, море, природа, - що ще треба для безкоштовного щастя?".