14:30. Щомиті літаки сполучають Україну з іншими країнами. Але рейс до Амстердаму затримали на дві години. Жінка, років тридцяти, заховавшись під свій помаранчевий капюшон, бурмотіла під ніс, що запізнюється на рейс до Лондону. В цей час люди ходили з одного кінця коридора в інший, а я дивилася фільм. Нарешті оголосили довгоочікувану посадку. На борту пасажирів вітали симпатичні стюардеси, приділяючи увагу кожному пасажирові. Особисто я обожнюю їжу в літаках, особливо, безкоштовне вино.

17:30. Приземлились. Амстердамський аеропорт схожий на квест. Поки знаходила митницю для транзитних пасажирів, в очі кинулися оригінальні речі. Наприклад, щоб зарядити телефон, люди крутять педалі на велосипеді (від їх швидкості виникає електроенергія, яка заряджає техніку), велика кількість тропічних дерев, квітів, навіть, пальма з кокосами. Захопившись цією красою, я й не помітила, як підійшла до митниці. У черзі стояло 50 китайців. Українська ментальність «лізти без черги» їм не сподобалась, але я і так дуже запізнилася на рейс. Із великим здивуванням мене пропустили. Через 30 хвилин я крокувала на літак, де мене зустріла менеджер, яка стурбовано кричала: "Ви Христина Ковалевська? Вас люди чекають у літаку вже цілу годину!". "Залетівши" на борт, я відчувала на собі погляди пасажирів, які "з'їдали" мене наскрізь. Як на зло, моє місце було аж у хвості, тому йшла по червоному килиму «семеро одного чекають». Ну, все, через годину зустрічай мене, Барселоно!