Як кропивничанка Аліна Маркіна досліджувала систему освіти та феномен щастя у Данії

#безКордонів

#люди

Летиція Курята
Фото: архів героїні

Знайомтеся, наша героїня — 20-річна кропивничанка Аліна Маркіна. Дівчина працює HR-менеджером (фахівець з підбору персоналу та співпраці з ним) в одній з місцевих ІТ-компаній. З 7 по 16 жовтня Аліна їздила на конференцію в місто Оденсе, Данія, на міжнародну молодіжну конференцію. Крім цього їй також пощастило ненадовго залишитися та дослідити зсередини Копенгаген і, врешті-решт, сам феномен щастя датчан. Про систему освіти, медицину, зони відпочинку, молодь та хюґе Аліна ділиться з журналісткою "Утреннего города".

"Я люблю Данію, тому завжди шукаю можливості розвитку там"

В Оденсе Аліна Маркіна поїхала як спікер-фасилітатор для молоді. Серед інших претендентів з України дівчину обрали за її життєвим досвідом, адже у свої 20 років вона змінила не одне місце роботу (включно з кваліфікацією), пару спеціальностей в університетах та рік пропрацювала регіональним головою у міжнародній молодіжній організації AIESEC. Адже для датчан один із головних критеріїв — життєвий досвід.

Аліна мала три основні теми виступів: як керувати проєктами і командою та всебічний розвиток людини.

Освіта в Данії

"Конференція проходила в одному з університетів Оденсе.

Я сильно здивувалася, коли дізналася, що у середньому датчани до 23-24 років не переймаються своєю кар'єрою та майбутнім. Ба більше, для них такий вік — дитячий. Адже вони мають стипендію, яка покриває всі основні витрати. Вже після 24-х років данці починають думати про вибір кар'єри. Тому для них я — 20-річна дівчина з достатньо великим життєвим досвідом — це теж здивування, адже у них люди такого віку — лише діти. До речі, я була наймолодшою учасницею всієї конференції.

Наприклад, після школи вони мають обов'язковий Gap Year — рік відпочинку, подорожей і пошуку себе. Адже датчани просто не розуміють концепту, як після закінчення школи можна зрозуміти, ким стати у майбутньому. Коли я сказала, що деякі люди після випуску з 9 класу йдуть в інші вищі за рівнем навчальні заклади, вони здивувалися. Тому що у них у 9 класі діти вчаться лише комунікувати.

Датчани всіх вікових категорій чудово володіють англійською мовою, тому для туристів — це ідеальна країна.

Система освіти у Данії вільна. Всі люди, які мають громадянство країн ЄС, апріорі вчаться безкоштовно. Платних місць особливо немає.

Університети Данії — це, перш за все, майданчик для проведення часу. Обмежений доступ буває лише до бібліотек та комп'ютерних залів. Молодь, яка має спеціальні картки, може знаходитися всюди. Наприклад, я стала свідком, як в холі універу сиділа компанія, пила пиво і весело проводила там час. Що найдивніше, там навіть не було охоронів поруч. В університетах також дбають про всі матеріали, які можуть знадобитися студентам — стоять купа принтерів з папером, приходь і друкуй собі вільно".

Підхід датчан до засвоєння нового матеріалу

"Освіта для датчан — супер практична штука. Ця конференція не нагадує нашу українську — тут немає лекторів і поняття: стоїш і щось втюхуєш годину-дві. Тут усе працює інакше.

Наприклад, після нової інформації (яку виклала за 15 хвилин), я ділю їх на групи з 4-5 людей, і ставлю запитання, розбираючись в яких, вони мають знайти суть тієї чи іншої теми. Після чого слухачі мали самі зрозуміти сенс виступу. Це ж стосується і навчання. Лектор підтримує тему відповідями на запитання, певними цитатами тощо. Основна місія — запустити правильне русло, щоб студенти захотіли самі розбиратись у темі. Вони також можуть сидіти і писати під релаксуючу музику.

У нашому ж менталітеті, лекція чи конференція — це півтори години "втюхувати" матеріал.

Якщо в кінці студенти не зрозуміли сенс, або їм розповіли занадто багато інформації, або фінальний меседж сказала, наприклад я, то винною теж буду я. Тому професія лекторів і професорів тут відрізняється від нашої та потребує більшого інтерактиву і роботи. Як на мене, це цікавіше та потрібніше молоді.

У Данії також дбають про вміння комунікувати. Тому, якщо дитина конфліктує чи має проблеми зі спілкуванням, її легко можуть не перевести в інший клас. Вони вважають, що комунікація важливіша, за досконало вивчений предмет.

Хюґе для датчан як спосіб життя

"У Данії не так акцентують увагу на феномен хюґе, як ми. Для них, це як для нас прийняти душ. Хюґе зводиться до щоденних дрібниць у житті.

У них багато зелених зон. Ввечері після роботи датчани йдуть компанією п'ють пиво, сміються, відпочивають. Це теж один з аспектів феномену.

Дрібні моменти дають можливість відчувати хюґе. Наприклад, так, як можна йти і насолоджуватися холодним дощем.

В інтер'єрі хюґе більше помітний.

Я жила в родині датчан. В куточку кімнати були підвішені три лампи, розміщені столик для кави і стільчики. Коли захочуть господарі, тоді зустрічаються на цьому місці, щоб випити кави вдома. Так, вони радше залишаться вдома, ніж підуть у кав'ярню.

При чому лампи нічим не примітні, дешеві, проте вони створюють специфічну атмосферу. В Україні такі є тільки у кав'ярнях. Хоча помешкання датчан звичайне.

Українцям важко слідкувати за хюґе. Адже більшість наших дій залежить від оточення. Для датчан хюґе — це спосіб життя, неписаний у книгах. Коли українці біжать під дощем, ти теж мимоволі побіжиш. Чи у парках не будеш пити пиво, бо це заборонено і тебе може налякати собака чи людина поруч. Тому хюґе складається з дрібниць у житті, які потроху варто інтегрувати українцям".

Культурні місця Копенгагена

Ботанічний сад
Доріжки йдуть не кругами, як у нас, а протягом прогулянки обходиш з різних боків усю територію. Я потрапила, коли була рання осінь, тому трава на фотографіях зелена-зелена, проте листя вже змінило колір.

Музей геологічної спадщини
Майже всі музеї мають інтерактив. Наприклад, у цьому можна було чіпати метеорити і відчувати їхню температуру — теплий і холодний. Звісно, до цих експонатів під'єднане спеціальне обладнання. Проте далі йде пояснення фізичних можливостей: коли метеорити падають на Землю, то можуть довго зберігати різні температури. Є музеї, які мають безкоштовні дні входу.

До бібліотек усі мають безкоштовний доступ. Туди приходять вчитися, працювати та відпочивати.

Культурні місця Данії від Аліни Маркіної

Огляд бібліотеки, ботанічного саду, музею тощо

"Хочеться дослідити Данію зсередини, щоб інтегрувати в Україну їхні звички та цінності"

"Данія, насправді, не дуже дорога, наскільки здається. Щоб зекономити, потрібно детально спланувати поїздку. Є багато безкоштовних днів у музеях і закладах. Також варто запитати у знайомих чи на портала про недорогі супермаркети.

Найпростіший варіант для наших туристів — знайти іноземців, які навчаються чи працюють там. Вони відкриті до спілкування. Датчани не люблять іноземців, бо за натурою закриті люди.

Не потрібно намагатися встигнути все. Я обрала три точки, куди хотіла потрапити у Копенгагені, проте насолоджувалася всім — собором, універами, закладами. Поки доходиш до потрібного місця, насолоджуєшся дорогою й атмосферою міста, спостерігаєш за датчанами та їхнім способом життя.

Данія — це та країна, в яку хочеться повертатися. Жити там би не хотіла, проте у них є, чому повчитися. Хочеться дослідити Данію зсередини, щоб інтегрувати потрібне в Україну.

Наприклад, дороги на раз-два ми не збудуємо, проте купити такі ж три лампочки в оселю — легко. Хочеться створювати маленькі моменти щастячка і прагнути до хюґе".

Зменшення рівня стресу для датчан та інші факти про країну хюґе

Датчани дуже закриті люди, тому зачасту одинокі. Ба більше, у них є сімейні пари, які мають окремі спальні. Провести час разом можуть за столом, на дивані чи на прогулянці, а от спати — окремо. Вони дуже цінують особистий простір;
Усі данці мають доступ до безкоштовної медицини. Якщо комусь потрібна операція, то її проведуть неодмінно. Навіть психолога відвідують безкоштовно. У Данії є така фраза, яка чудово характеризує, як держава дбає про населення: "Кожна людина має отримувати таку ж освіту та медицину, як і королівська родина";
Якщо датчан втратив роботу, держава протягом двох років виплачує 80% від їхньої колишньої заробітної плати. Це дає людині шанс переосмислити життя, бути ситим і впевненим у завтрашньому дні;
Для данців робота — важливо, проте вони відмінно розподіляють цінності життя. Якщо робочий день закінчується о 17:45, значить о 17:45 офіс закритий і нікого немає;
Під час конференції я також дізналася цікавий факт: на співбесіді людина не може відмовитися від чаю або кави. У такий спосіб керівництво налагоджує стосунки з потенційним працівником і зустріч проходить більш невимушено;
Вони пунктуальні, проте неквапливі люди. Вони вміють розумно розпоряджатися часом. Одного дня я побачила картину, яка характеризує датчан: був дощ, а всі місце неквапливо йшли вулицею у своїх справах, насолоджуючись погодою. Для них не важливо, яке взуття, з парасолькою чи без, вони завжди йдуть у звичайному для них темпі;
Влада Данії піклується і про естетику міст. Гуляючи будь-яким містом, ви не побачите рекламу чи купа вивісок. Ви бачите місто, яке воно є. Навіть найбільші компанії мають прозорі, маленькі вивіски.

Ложка дьогтю в бочці меду

Не дивлячись на хюґе та зменшення рівня стресу з боку держави, більшість населення приймає антидепресанти. Данія має найбільший показник суїциду. Можливо, частково це пов'язано через нестачу вітаміну Д, який відповідає за засвоєння майже всіх вітамінів в організмі. Оскільки в Данії майже постійно волога, похмура погода, людина відчуває себе пригніченою. Для українців жити там без сонця було б важко;
Ціни. Для датчан усе добре, адже вони мають високі заробітні плати. Проте для нас — туристів — там дорого. До слова, одноразовий квиток у метро коштує 133 гривні. Зайти у супермаркет майже все одно, що прийти на виставку і вийти. Адже все дорого. Проте можна вивчати ціни на продукти у тих чи інших магазинах і трішки зекономити.

"Датчани бачать у нас потенціал"

"Дорогою додому я сиділа в літаку поруч з датчанином, який працює частково в Україні. Він займається інвестиціями і сказав, що наша країна йому подобається. Датчани бачать великий розвиток і потенціал України".

Сторінки Аліни Маркіною у соцмережах: