Лікарня Гольденберга
#неЗнанийKrop
Текст: Летиція Курята
Фото/відео: Анна Ремізова
Стиль: Катерина Колтунова
Дверці цієї будівлі привертають увагу і кропивничан, і гостей міста. Їх легко можна назвати історичною пам'яткою обласного центру. Під час сезону весіль біля них чи не щодня по декілька разів фотографуються наречені. А гості міста щоразу захопливо дивляться та дивуються витвору архітектури. Насправді ж, усередині гарної картинки розташована міська лікарня №3. Раніше вона називалася лікарня Гольденберга на честь свого засновника. Чим цікаве, привабливе й особливе для кропивничан це місце, розповідає проєкт #неЗнанийKrop.
Адреса будівлі: вулиця Архітектора Паученка, 45/35
"Фактично, це — стара частина Єлисаветграда у минулому. Я називаю цю місцину так: між двома євреями — три скіфи. Адже тут Лікарня Гольденберга і краєзнавчий музей, а між ними розташовані три скіфські стели", — говорить історик Юрій Митрофаненко.
Лікарню Ісаака Абрамовича Гольденберга побудували за проєктом місцевого архітектора Якова Паученка
(дядя відомого художника Олександра Осмьоркіна).
Лікарню Ісаака Абрамовича Гольденберга побудували за проєктом місцевого архітектора Якова Паученка
(дядя відомого художника Олександра Осмьоркіна).
 |
Історія лікарні Гольденберга
Будівля виконана у мавританському стилі (подібне до сходу), тому фактично у Кропивницькому є маленький куточок Іспанії. Сама лікарня поєднує у собі східний стиль: в арці над вікном можна побачити маску Тутанхамона, кахлі, колони, двері — все це надають власний архітектурний стиль. Яків Паученко також вдало спроєктував двері на розі вулиць. Якби вони були розташовані лише з одного боку, всю красу будівлі було б неможливо побачити.
Архітектор Паученко спеціалізувався на спорудах єврейських лікарень.
"Водолечебница" Гольденберга була однією з найдорожчих і кращих лікарень у місті та за його межами. Спеціалізувалася на захворюваннях нервової системи. Медики застосували природні та найсучасніші на той час процедури: лікувальні ванни, вигрівання, комплекс душів, аеротерапія тощо. Таке задоволення було не з дешевих, але місто Єлисаветград було одним із найзаможніших на півдні Росії, входило у топ 10. Тому містяни й гості регіону мали можливість лікувати нервові захворювання.
Дружина Ісаака Іда у підвалі лікарні мала винний погреб. Оскільки тоді Єлисаветград був територією Херсонської губернії, була можливість привозити у місто якісне вино.
 |  |
Доля "Водолечебицы"
Гольденберг у своєму бізнесі прорахував усе, крім більшовицької революції — він став лише головним лікарем і працював на бюджет. Ця революція дала можливість лікуватися звичайним єлисаветградським робітникам, тому роботу медзакладу нічого не зупинило.
Зараз у приміщенні знаходиться місцева лікарня №3, тож, крізь століття будівля не змінила свого цільового призначення. Майже всі архітектурні елементи збереглися до нашого часу: стеля, кахлі, печі тощо. Лікарня Гольденберга знаходиться на розі вулиць Пашутінської й Архітектора Паученка (у колишньому — Верхня Донська). Цю будівлю також називають "споруда з гарними дверима" — їм за сто років, але вони збереглися.
Поруч знаходяться два інфостенди, де можна прочитати коротку історичну інформацію.
Зараз у приміщенні знаходиться місцева лікарня №3, тож, крізь століття будівля не змінила свого цільового призначення. Майже всі архітектурні елементи збереглися до нашого часу: стеля, кахлі, печі тощо. Лікарня Гольденберга знаходиться на розі вулиць Пашутінської й Архітектора Паученка (у колишньому — Верхня Донська). Цю будівлю також називають "споруда з гарними дверима" — їм за сто років, але вони збереглися.
Поруч знаходяться два інфостенди, де можна прочитати коротку історичну інформацію.
Історик Юрій Митрофаненко про лікарню Гольденберга
У Кропивницькому вулиця Якова Паученка єдина, яка названа на честь архітектора.
Стиль й образ моделі
— Створюючи образ для моделі, хотілося за допомогою кольорів та фактури «подружитись» із локацією. А водночас — поєднати і зіграти на контрастах. Одна із задач — показати стиль сучасних молодих дівчат: витриманий, зважений, але з родзинкою "дєрзкості". Я не знаю, чи буде такий же підхід до інших локацій, але саме від цієї відчула такий настрій, — стилістка, координаторка Krop:Hub Катерина Колтунова.
Наскільки важливо ділитися та бачити історичний Кропивницький зараз?
— У процесі грав азарт від усіх учасників, з'являлися нові ідеї. Були відчуття шаленого натхнення та радості від того, що ми живемо у такому прекрасному місті з історією. Хочеться поділитися цим з іншими! Важливо, щоб молодь побачила всю красу та зрозуміла цінність того, що їх оточує. Знаючи історію, людина стає наповненою та гармонійно формує своє майбутнє. Коли я бачу, з яким жадібним інтересом іноземці фотографують кожну цеглинку, роздивляються красу навколо, хочеться того ж і від містян, — сказала Катерина Колтунова.
— У процесі грав азарт від усіх учасників, з'являлися нові ідеї. Були відчуття шаленого натхнення та радості від того, що ми живемо у такому прекрасному місті з історією. Хочеться поділитися цим з іншими! Важливо, щоб молодь побачила всю красу та зрозуміла цінність того, що їх оточує. Знаючи історію, людина стає наповненою та гармонійно формує своє майбутнє. Коли я бачу, з яким жадібним інтересом іноземці фотографують кожну цеглинку, роздивляються красу навколо, хочеться того ж і від містян, — сказала Катерина Колтунова.
Процес зйомки, кадр і картинка
— Перше, й основне, що привернуло увагу до місця, — всі перехожі дивувалися: "Навіщо тут фотографуватися?". Якщо говорити за саму локацію й архітектуру, ці двері прекрасну при будь-якій погоді! На сонці вони грають золотом, а коли хмарно — створюють глибину. Особливість можна знайти абсолютно на будь-якій локації. У цій зйомці я хочу показати її універсальність: будучи в тренді (одяг, стиль) не обов'язково постійно "мучити" всі студії у місті — історичні місця мають не менше краси й естетики, — розповідає фотографиня проєкту Анна Ремізова.
 |  |  |
Навіщо зберігати історичну частину Кропивницького?
— А навіщо зберігати старий перстень прабабусі чи будь-яку іншу сімейну реліквію? Пам'ять. Належність. Щоб потім не говорити: "А вот у Парижі є хоча б на що подивитись". Усюди є що дивитися! Від усвідомлення, що йдеш повз чогось величного, стає приємніше, — зауважила Анна Ремізова.
“
— Дивлячись на готову картинку, я б сказала: "Мощно, а де це?". Під час самої зйомки було складно, бо хотілося показати всю цю громіздкість. Але всі кабелі, напівживий асфальт, дири у стінах показували лише недбалість. Тому саме на фоні моделі задум вдався.
