— У мене все відбувалося за сценарієм "гарної дівчинки": закінчила на відмінно школу, отримала диплом магістра у київському університеті, одружилася, народила сина, почала з'являтись якась нерухомість тощо. За натурою у мене багато енергії, це видно і відчувається. Після закінчення вишу працювала фінансовим менеджером в одній зі страхових компаній. Саме тоді усвідомила: режим з 9 до 18 нереальний для мене, до того ж дорога від точки А у точку Б у столиці займає багато часу. Наприкінці весни, коли мені було 23 роки, я звільнилась, щоб подумати над майбутнім. Тоді працювати в інтернеті вже було прийнятним, тому, щоб не байдикувати, шукала фріланс. Оскільки я непогано володіла англійською мовою, одразу ж знайшла вакансію перекладача в агенції знайомств з іноземцями.

— Вже під час перших зустрічей усвідомила, що добре відчуваю інших і можу підтримувати якісну комунікацію між людьми з різним менталітетом, гендером і національністю. Мені вдалося витягнути такі психологічні моменти.

— Коли дізналася про вагітність, мені запропонували бути адміністраторкою в одній з агенцій. Мої обов'язки — організувати фотосесії, провести знайомства, подати дівчину з гідної позиції тощо. Завдяки цій роботі усвідомила, що вмію і можу комунікувати з абсолютно різними людьми. Адже до кожної дівчини потрібно було знайти підхід.
Згодом у мене з'явилося велике бажання переїхати у Кропивницький. Адже тут сім'я і це моє рідне місто. Чоловік підтримав мене і разом ми переїхали жити сюди.
У Кропивницькому разом із подругою відкрили власне агентство. Мені хотілося брати звичайних дівчат, тих, які бояться показати себе та банально поспілкуватися. Ми бачили результат уже після фотосесії — всі виходили звідти іншими. Багатьом це допомогло розкритися, побачити свої переваги. Чоловіки звертали на них увагу, робили подарунки, говорили на цікаві теми тощо. З початком війни на Сході все припинилося.
Паралельно з цим, я завжди допомагала мамі з її волонтерським проектом, але це було не систематично і віддалено. Проте рік тому ідея зі створення Krop:Hub зацікавила мене. І зараз я повністю включилась у роботу у цьому просторі. Вийшов такий-собі сімейний тандем.

Певним чином "Girls Talks" розвиває жіночий рух й освіту у Кропивницькому. Це не про успішну модель, а про шлях дівчини до своїх мрій.

— Дівчина — дуже складній психоемоційний організм. Наш спектр емоцій, відчуттів, почуттів і можливостей настільки глибокий і потужний, що для того щоб бути в гармонії з собою та зовнішнім світом, треба добряче попрацювати. Саме щира підтримка інших жінок і дівчат у цьому відіграє важливу роль.

— У нас дійсно круті дівчата та жінки з незламним духом. Незважаючи на реальні життєві проблеми, вони не здаються, вдосконалюються. Корисно нам усім виходити зі своєї зони комфорту, ділитися з іншими знаннями. У мене все приходить з досвідом: десь почула, хтось підказав, щось освоїла самостійно. Хтось каже: "Бери за це гроші, бери собі заробітну плату, беріть більше за вхід". Але я не хочу перетворювати це на комерцію. Звісно, якийсь благодійний символічний внесок є, тому що необхідно утримувати Krop:Hub. Але, поки можу об'єднувати дівчат навколо чогось цікавого, створювати продуктивну енергію й отримувати віддачу, — я це робитиму. Хочеться створити щось і для простих жінок за сорок. Для тих, хто не готовий ходити на пізнання себе як жінки в інші клуби. Адже їм потрібно показати, що себе потрібно цінувати, піклуватися та вірити у власні сили. Наше покоління: "Не по кайфу — ми не робимо". А старше покоління так не може, на жаль.

— Дозволяйте собі і працювати, і відпочивати. Насправді ж, стандартів немає. Життя у нас одне і ми маємо прожити його щасливо. Головне — відчувати себе у цьому потоці і, як мінімум, бути хорошою людиною. Не женіться за ідеалами, їх не існує. Цінуйте себе і знайте своїх китів, на яких тримається ваша особистість.