Мафія, програмування, іноземні волонтери Або як Дмитро Богданов змінює Кропивницький
#люди
Летиція Курята
Фото: архів героя
Летиція Курята
Фото: архів героя
П`ять років тому у Кропивницький "на три тижні" приїхав луганчанин Дмитро Богданов. На той час йому було лише 22. Через продовження війни у рідному місті, хлопець вирішив знайти себе у центральній Україні. За ці роки з десяти приїжджих луганських студентів у Кропивницькому залишився лише Дмитро. Зараз він працює програмістом і розвиває у місті міжнародну молодіжну організацію AIESEC, яка займається волонтерськими обмінами. Про своє становлення у Кропивницькому Дмитро Богданов розповідає нашій редакції.
Від початку бойових дій на сході України Дмитро не збирався виїжджати за межі рідного Луганська. Проте погіршення ситуації змусило його задуматись і переїхати разом зі студентами до Кропивницького на запрошення профкому місцевого педуніверситету. Хлопець зізнається, що у новому місті не знав нікого, проте кропивничани допомогли йому швидко адаптуватися. Його прагнення до комунікації та розвитку допомогли створити те, що розвиває його другу домівку.
"Є три базові речі, які зробив і роблю у Кропивницькому"
"У Луганську я обожнював грати у мафію, там було три професійних клуба. У Кропивницькому були лише аматорські. Ми вирішили вчитися грати і таким чином виникла спільнота "Мафія". Зараз уже не граю, бо не вистачає часу, але мені приємно усвідомлювати, що наші гравці досі їздять по Україні та займають високі місця. Цей клуб став хорошим початком моєї громадської активності у місті.
Далі мене запросив засновник Креативного ІТ-простору "KOWO" і школи програмування "Ш++" Роман Шмельов і я став частиною його команди.
Зараз я – віцепрезидент з організації соціальних проектів у міжнародній молодіжній організації AIESEC. Іншими словами, керую волонтерськими обмінами у Кропивницькому.
Заробляю на життя програмуванням. Хоча ще на першому курсі говорив, що не працюватиму за фахом. Проте доля дала мені можливість подивитися на професію з іншого боку".
Далі мене запросив засновник Креативного ІТ-простору "KOWO" і школи програмування "Ш++" Роман Шмельов і я став частиною його команди.
Зараз я – віцепрезидент з організації соціальних проектів у міжнародній молодіжній організації AIESEC. Іншими словами, керую волонтерськими обмінами у Кропивницькому.
Заробляю на життя програмуванням. Хоча ще на першому курсі говорив, що не працюватиму за фахом. Проте доля дала мені можливість подивитися на професію з іншого боку".
"Допомагаючи іншим стати програмістом, я й сам повернувся до цієї професії"
"Довгий час вважав, що спілкуватися з ком'ютерами - справа не для мене. Коли зрозумів, що залишаюсь у Кропивницькому, знайшов роботу на швейній фабриці. Там пропрацював близько двох місяців менеджером. Чесно кажучи, досі не розумію, чим саме я там займався. Проте дещо хороше ця робота мені-таки дала: знання тканин та доленосне знайомство.
Повертаючись у Кропивницький з робочої поїздки, у вагоні познайомився з Романом Шмельовим. На той час його школа програмування "Ш++" вже існувала, проте у маленькому масштабі. Він розповів про бажання створити соціально-активний простір для кропивничан. Ідея мені сподобалась і ми почали співпрацювати. У мене була своя місія – контролювати процес будівництва та створити комунікаційне коло в ІТ-просторі "KOWO".
Допомагаючи іншим стати програмістом, я й сам повернувся до цієї професії. Усвідомив, що програмування – це велике "community" розумних і цікавих людей. Університет дав мені базу, курси на "Ш++" та самовдосконалення допомогли мені стати повноцінним програмістом".
Повертаючись у Кропивницький з робочої поїздки, у вагоні познайомився з Романом Шмельовим. На той час його школа програмування "Ш++" вже існувала, проте у маленькому масштабі. Він розповів про бажання створити соціально-активний простір для кропивничан. Ідея мені сподобалась і ми почали співпрацювати. У мене була своя місія – контролювати процес будівництва та створити комунікаційне коло в ІТ-просторі "KOWO".
Допомагаючи іншим стати програмістом, я й сам повернувся до цієї професії. Усвідомив, що програмування – це велике "community" розумних і цікавих людей. Університет дав мені базу, курси на "Ш++" та самовдосконалення допомогли мені стати повноцінним програмістом".
Відкриття, розвиток, волонтерський обмін AIESEC у Кропивницькому
"Як я став віцепрезидентом у міжнародній організації AIESEC у Кропивницькому? Просто відкрив її тут. Розуміючи, яку можливість втрачає місто, на третій день свого перебування у новому регіоні зателефонував президенту організації в Україні і запропонував відкрити філію. З 2014 року AIESEC формально існує у Кропивницькому. Як-то кажуть: "Перший млинець нанівець" - ця фраза чудово описує спроби розкрутити організацію. Хоча до цього я рік обіймав цю посаду в Луганську.
Свій успішний розвиток ми почали зі співпраці з освітньою програмою "GoCamp" влітку 2017 року. Тоді у Кропивницький приїхали троє волонтерів. А взимку 2018-го – ще троє на шість тижнів вже у наш проект мовної школи "International Academy". І так кожні півроку. Зараз загальна кількість іноземців, які побували у Кропивницькому, близько п'ятдесяти. Ми вважаємо, що такий досвід – потужний механізм у розвитку людей та міст. Волонтери знайомляться з нашою культурою, обмінюються знаннями та їдуть до себе додому промоутерами України і Кропивницького. А ще такі обміни збільшують "community". Адже у будь-якому куточку світу можна знайти знайомого чи друга, який гостинно прийме у себе вдома та познайомить із культурою свого регіону".
Свій успішний розвиток ми почали зі співпраці з освітньою програмою "GoCamp" влітку 2017 року. Тоді у Кропивницький приїхали троє волонтерів. А взимку 2018-го – ще троє на шість тижнів вже у наш проект мовної школи "International Academy". І так кожні півроку. Зараз загальна кількість іноземців, які побували у Кропивницькому, близько п'ятдесяти. Ми вважаємо, що такий досвід – потужний механізм у розвитку людей та міст. Волонтери знайомляться з нашою культурою, обмінюються знаннями та їдуть до себе додому промоутерами України і Кропивницького. А ще такі обміни збільшують "community". Адже у будь-якому куточку світу можна знайти знайомого чи друга, який гостинно прийме у себе вдома та познайомить із культурою свого регіону".
"Не все будується на грошах. Куди важливіше знати, у які двері постукати, щоб тобі відчинили"
"Зараз в AIESEC близько 15 людей і кожен має власну сферу відповідальності: організація, зв'язки з громадськістю, фінанси тощо. Ми неприбуткова організація, але все одно маємо маленький бюджет: партнерські й організаційні внески (наприклад за участь у мовній школі "International Academy"). Грошей мало, тож ними потрібно вміти розпоряджатися: канцелярія, податки, вода, "host family" (родину, яка готова прийняти до себе волонтерів), тощо. Є люди, які легко йдуть із нами на контакт. Наприклад, директор департаменту освіти й науки в ОДА завжди допоможе у будь-якій ситуації. Також ми підписали меморандум про співпрацю з обласною юстиції. Наприклад, грошей за участь з лікарень ми не беремо, бо це суперечить нашим моральним принципам. Гроші – це добре, проте на них усе не будується. Куди важливіше знати, у які двері постукати, щоб тобі відкрили".
Зустріч із представниками ОДА з питань створення Молодіжного центру
"Основні напрямки AIESEC зараз – освіта та медицина"
"У Кропивницький цього літа приїдуть волонтери з шести країн світу. Протягом вересня у деяких школах вони зустрічатимуться зі старшокласниками, де розповідатимуть про цілі сталого розвитку (зокрема подолання бідності, збереження екології та сучасні джерела енергії): чому це важливо, як їх варто застосовувати у житті. Звісно ж, усе відбуватиметься англійською мовою. Незабаром стартує проект в онкодиспансері та дитячій обласній лікарні. У палатах працюватимуть волонтери, які допомагатимуть пацієнтам "виходити за межі чотирьох стін" та відволікатися від діагнозів. Вони не втручатимуться у саме лікування, а просто даруватимуть радісні моменти, де кожен може займатися чимось цікавим".
"Відповідальність, хюґе та сплата податків – ось, що потрібно Кропивницькому"
"Місяць тому ми з дівчиною відвідали Копенгаген – місто велосипедів. У Кропивницькому велодоріжка є лише в одному парку. У такому провінційному місті інертність, як і кількість машин, має бути меншою. Кропивницькому не вистачає суто "побутових" моментів. Місто затишне, але йому варто зробити ще півкроку і воно стане врази комфортнішим. І хочеться, щоб цей крок став швидшим.
Неочікувано і для себе скажу: нам потрібно перейняти у датчан досвід платити податки. У Копенгагені майже 50% від заробітної плати йде державі. Не дивлячись на такий високий відсоток, вони не скаржаться. В Україні я сплачую податки, але зі спокійною душею міг би цього не робити. Але якщо не виконуватиму громадський обов'язок, то чи можу вимагати щось від країни? Правильно, ні. Також датчани одна із щасливіших націй у світі. Вони вміють насолоджуватися дрібницями щодня, незалежно від погоди й справ на роботі. Думаю, нам би не завадило перейняти у них хюґе та вміння бути відповідальним за себе й оточення".
Неочікувано і для себе скажу: нам потрібно перейняти у датчан досвід платити податки. У Копенгагені майже 50% від заробітної плати йде державі. Не дивлячись на такий високий відсоток, вони не скаржаться. В Україні я сплачую податки, але зі спокійною душею міг би цього не робити. Але якщо не виконуватиму громадський обов'язок, то чи можу вимагати щось від країни? Правильно, ні. Також датчани одна із щасливіших націй у світі. Вони вміють насолоджуватися дрібницями щодня, незалежно від погоди й справ на роботі. Думаю, нам би не завадило перейняти у них хюґе та вміння бути відповідальним за себе й оточення".
"Можна сказати про місто "болото", а можна – маленьке та затишне"
"Кропивницький затишне й спокійне місто. З моєю професією переїхати у будь-який куточок світу – не проблема, але мені добре і тут. До того ж, є зобов'язання перед AIESEC. Перед тим, як поїхати, маю бути впевненим, що організація продовжить своє існування та розвиток без мене. Якщо ж і переїжджати кудись, то з думкою: у Кропивницькому я зробив усе, можна їхати і розвивати інше місто".
Сторінки Дмитра Богданова у соцмережах:
