11:49. Відень, аеропорт «Швехат». Слов'яни кажуть, що німці — люди, які живуть за правилами та не порушують їх. Це стосується і працівників митного контролю. На таможні поліціянти ретельно перевіряють паспорти, відбитки пальців і багаж. Наприклад, у мене конфіскували пляшку іспанського пива та французький сир, який одразу викинули у смітник. Незадоволена цим вчинком, я — туристка-Христина — перетнула австрійський кордон і пішла автостопити.

Чекала приблизно сорок хвилин, а потім подумала: «Сьогодні точно не мій день, доведеться повертатися до аеропорта та добиратися до міста електричкою». Вартість цього задоволення не дуже приємна — 5 євро. Але, у таких країнах як Німеччина, Австрія, Швейцарія уряд довіряє своїм громадянам, тому біля входу до міжнародних потягів, міського транспорту та метро турнікетів немає. Мені пощастило, адже я проїхала безкоштовно, хоча контролери могли зайти до вагону в будь-який момент. А штраф за безоплатний проїзд — 150 євро.

15:05. Нарешті ми зустрілися: дівчинка-мандрівниця з рюкзаком та прекрасний Відень.

Чим відрізняється місто від інших центрів Європи? По-перше, це колишня столиця Австро-Угорської імперії, батьківщина віденського вальсу, опери та балету. Композитори класичної музики — візитна картка країни. Вольфґанґ Амадей Моцарт, Франц Шуберт, Іоганн Штраус та Людвіґ ван Бетховен — усі вони написали шедеври, які стали знаменитими у всьому світі. По-друге, тут багато садів та музеїв: Фольцгартен, Вурстельпратер, Бурггартен, музей сучасного мистецтва та Нашмаркт. Прогулюючись вулицями столиці, помітила, що будівлі виконані у стилі ренесансу — бліді та непомітні.

Центр — місце для найкращих брендових магазинів, ресторанів та готелів. Здається, у цьому натовпі людей неможливо відчути дух столиці. Але є вихід. На площі Штефанплацт знаходиться затишна кафешка «Mokador». За чашечкою віденської кави з шоколадом можна насолодитися чарівним видом на собор Святого Стефана. А також спостерігати за тим, як заможні туристи катаються у каретах з келихами червоного вина біля палацу Хофбург.
Раджу відвідати імператорську бібліотеку династії Габсбургів та їхню літню резиденцію - Шонбранн. Якщо захочете побачити справжній бал, то ласкаво просимо до парку імені Моцарта. Там молоді музиканти грають на скрипках, флейті та піаніно, а інші — вальсують. Це чудова можливість пізнати історію та культуру.

Відень — сувора столиця, сіра та нудна. По-своєму спокійна. Сюди треба їхати у зрілому віці, щоб розуміти всю величність міста.