Анрі Болквадзе про переїзд в Україну, участь у
“Голосі країни”, роботу офіціантом та першу власну пісню
(ч. 1)
#люди
Летиція Курята
Фото: архів героя
Летиція Курята
Фото: архів героя
Більше п‘ятнадцяти років 24-річний співак Анрі Болквадзе разом із родиною живуть в Україні. За цей час юнак пережив прояви расизму, невдачі на шляху до своєї мети, участь у телепроєкті “Голос країни” та становлення себе як особистості та співака. Про це все та інше Анрі Болквадзе розповів журналістці #безКордонів.
“
“Спустилися с гор” — цей вислів саме про мене”
Родина Анрі переїхала в Україну з Батумі, Грузія. Вони зупинялись у Києві, Кременчуці, Світловодську, а зараз більше п’яти років живуть у Кропивницькому.
Приїхавши в Україну, хлопець знав лише одне слово: “Спасибо”. Розповідає, що у магазині, коли тицяв пальцем на необхідний товар, усі навколо думали, що він — німий. Зараз Анрі вільно спілкується і російською, й українською. Говорить, що вивчив мови завдяки пісням. У школу пішов на три роки пізніше.
Приїхавши в Україну, хлопець знав лише одне слово: “Спасибо”. Розповідає, що у магазині, коли тицяв пальцем на необхідний товар, усі навколо думали, що він — німий. Зараз Анрі вільно спілкується і російською, й українською. Говорить, що вивчив мови завдяки пісням. У школу пішов на три роки пізніше.
“
“Навчаючись у школі я відчув на собі прояви расизму”
“Чим менше місто, тим більше знаходишся у центрі уваги суспільства. Особливо, коли ти — інакший. Взагалі я завжди відрізнявся від інших, бо із самого дитинства — активна людина. Наприклад, у четвертому класі з незнанням мови лише мене нагородили похвальним листом наприкінці навчального року”.
“
“Для мене це був стимул: неважливо, хто ти і звідки, важливо те,
чим займається і яка ти людина”
чим займається і яка ти людина”
Після 11 класу Анрі пішов зі школи та не плануючи вступив у Кіровоградський музичний коледж. Навчатися там йому було нелегко, адже все життя юнак співав естраду, а у закладі вимагали
академічний вокал.
академічний вокал.
“Два місяці не міг зрозуміти, що від мене хочуть: “Зроби купол, набери повітря у живіт, відпусти гортань” — і так було щоуроку. Але не дивлячись на всі складнощі, ці чотири роки у музичному коледжі були прекрасними”.
“
“Музична освіта має розпочинатися з академічного вокалу. А якщо хочеш співати естрадним — треба знову вчитися”
“Розумієте, академічний вокал — це виховання голосу, це як скелет. Він дозволяє краще зрозуміти своє тіло: зв’язки, дихання, м’язи. Один період зі мною боролися. Говорили, що естрада заважає академу. Але припинили, як тільки я пройшов у “Голос країни”.
“Голос країни” й “Х-фактор”
Анрі Болквадзе розповідає, що довго наважувався на участь у будь-якому всеукраїнському проєкті. Адже не був достатньо впевненим у собі. А до участі у “Голосі країни” на телеканалі “1+1”, сімнадцятирічний юнак брав участь в “Х-фактор” на “СТБ”.
“На “Х-фактор” я пройшов, але мені не перетелефонували. Саме цей проєкт і є тим “шоу”, про яке зазвичай говорять. Тому що нікого не турбують люди. Уявіть, нас тримали більше п’яти годин під літньою спекою на вулиці, щоб записати 5 секунд відео. Про яке людське ставлення може йти мова?”.
“
“Друга спроба завжди має більшу удачу, ніж перша”
На третьому курсі навчання Анрі Болквадзе пішов на “Голос країни 8”.
“Саме на “Голосі” я зрозумів, що таке людське ставлення. На цьому проєкті зчитували особистість, історію, до тебе ставились як до людини, яка має, що показати світові. Тут не було маски — те, що всередині, те показують і зовні”.
Анрі Болквадзе став учасником “Голосу країни” з другої спроби. Розповідає, що дзвінок став великою несподіванкою.
“Я заспівав засновникам проєкту, які вирішують майбутню долю учасників, мені дали анкету, записали життєву історію і все. Наприкінці другого місяця очікування ми з коханою йшли з “АТБ” і мені зателефонували. Від несподіванки я сів разом із пакетами й шокований усвідомив: я на “Голосі країни”.
“
“Тут усі моменти особливі”
“Для тих, хто рухається у музичному напрямку, атмосфера на проєкті незабутня. Хочеться, щоб це тривало вічно. Адже там зібрані ті люди, які розвиваються з тобою в одному напрямку. Проєкт дав мені впевненість у собі. На третьому етапі я вилетів з “Голосу”. І тільки тоді я усвідомив, що саме потрібно робити: викладатися на всі 100%, виходити за межі рамок, не думати наперед про те, що буде”.
 |  |  |
Життя після проєкту
Анрі розповідає, що два тижні був у пригніченому стані. Адже такого у його житті більше не буде: “На такі проєкти двічі приходити немає сенсу”. Хлопець кардинально змінив стиль та поведінку на сцені.
“Я став розслабленим, вільним та впевненим. Також проєкт дав мені мінімальну популярність. Так почалися тематичні вечори, виступи у різних закладах, на вечірках у Кропивницькому та за його межами: Borjomi Fest у Києві, Одесі”.
 |  |  |
Не дивлячись на мінімальну славу та виступи для людей, Анрі так і продовжує працювати офіціантом. Зараз хлопець працює у місцевій кав’ярні Gogol Espresso Bar баристою.
“П’ять років працюю у сфері обслуговування. Ця робота навчила мене комунікувати та бути собою. Для мене офіціант — це єдина професія, яку можна поєднувати з навчальним процесом. Знаєте, я працюю, поки відчуваю емоційний зв’язок із тим чи іншим закладом та розвиток. Цього літа мені захотілось якесь затишне, невелике місце, де можу бути не лише офіціантом. Так я і став баристою. Цікаво, що “Gogol” я порівнюю з “Голосом” — просто так у ці сфери не потрапиш”.
Родина
Зі своєю майбутньою дружиною Марією Анрі познайомився в училищі. Анрі зізнається, що він був вільним птахом, проте у його житті з’явилися почуття. Зараз вони одружені та виховують однорічного сина.
“У спілкуванні один з одним ми не використовуємо імена. Називаємо просто: “Любовь моя”. СІм’я у моєму житті — це гармонія; коли поруч з тобою людина, з якою ви йдете в одному напрямку, яка чесна з тобою. Марія — це і є той стимул, завдяки якому я пішов на “Голос”.
Плани на майбутнє
“Чим більше місто, тим більше ти губишся в емоційному плані. Я вважаю, що потрібно зміцнити тут, а потім кудись рухатися. До карантину ми планували виїхати з Кропивницького, проте карантин вніс свої корективи. Ми не ставимо за ціль собі якесь конкретне місце. Головне, щоб моя родина та я відчували себе комфортно”.
Мій девіз по життю: “Завжди розраховуй на себе. Проте ніколи не відмовляйся від щирої допомоги”.
Мій девіз по життю: “Завжди розраховуй на себе. Проте ніколи не відмовляйся від щирої допомоги”.
“
“Все у житті має право на існування. Просто приймайте це”
“Будь-який досвід — це досвід. Поганий чи хороший — це життя. Нічого не потрібно боятися. Прислухайтеся до себе та вірте у себе”.
Анрі розповів, що під час карантину він завдяки долі та підтримці людей написав свою першу пісню.
Історію створення та деталі зі зйомок кліпу читайте у наступній частині інтерв’ю.
Історію створення та деталі зі зйомок кліпу читайте у наступній частині інтерв’ю.
Сторінка Анрі Болквадзе у соцмережах:
