Анна Дідаш - українка з власною справою у Болгарії
Автор: Летиція Курята
Фото: архів Анни
Фото: архів Анни
Анна Дідаш - наша друга учасниця проекту #Безкордонів родом з Ізмаїлу, але останні шість років живе у Бургасі, Болгарія. Про причини переїзду, власну справу закордоном та стиль життя болгар Анна розповість (далі пряма мова):
"На той момент мій чоловік навчався в університеті Бургаса, а я закінчувала економічний факультет в Україні. Оскільки це був мій останній рік навчання, ми вирішили спробувати пожити разом у Болгарії. Довго я не вагалась, адже Бургас розташований недалеко від рідного міста - близько 500 км.
Перші три роки були періодом адаптації. Я звикала до міста, шукала звичні для нас продукти харчування та побуту, заучувала фрази болгарською. Адже мова виявилася набагато складнішою, ніж мої очікування. На той час я займалася фрілансом і стаціонарно ніде не працювала, тому що часто їздила в Україну закінчувати університет.
Також мене дивувало, що зранку у будні дні ніхто нікуди не поспішає. Майже кожен житель міста крокує пішохідними вулицями та п'є каву у закладах. Робочий день починається з 9-10 години ранку.
Три роки тому ми відкрили першу свою та місцеву кав'ярню у Бургасі. Зараз їх три. На початку я працювала барістою, а зараз - керівницею та декораторкою. Нещодавно стала мамою, тому всіма справами у кав'ярні займається чоловік. Більшість свого часу я приділяю дитині.
Бажання повернутися в Україну немає. Адже я звикла до Бургаса, людей, моря та неквапливого ритму життя. Ми тут маємо друзів і знайомих. А болгарська мова перейшла на такий етап, коли вже думаєш на ній.
Перші три роки були періодом адаптації. Я звикала до міста, шукала звичні для нас продукти харчування та побуту, заучувала фрази болгарською. Адже мова виявилася набагато складнішою, ніж мої очікування. На той час я займалася фрілансом і стаціонарно ніде не працювала, тому що часто їздила в Україну закінчувати університет.
Також мене дивувало, що зранку у будні дні ніхто нікуди не поспішає. Майже кожен житель міста крокує пішохідними вулицями та п'є каву у закладах. Робочий день починається з 9-10 години ранку.
Три роки тому ми відкрили першу свою та місцеву кав'ярню у Бургасі. Зараз їх три. На початку я працювала барістою, а зараз - керівницею та декораторкою. Нещодавно стала мамою, тому всіма справами у кав'ярні займається чоловік. Більшість свого часу я приділяю дитині.
Бажання повернутися в Україну немає. Адже я звикла до Бургаса, людей, моря та неквапливого ритму життя. Ми тут маємо друзів і знайомих. А болгарська мова перейшла на такий етап, коли вже думаєш на ній.
Стиль життя у Бургасі
Не дивлячись на те, що я ніколи не була у Болгарії, моє перше враження від Бургаса було позитивним.
Місцеві жителі ведуть активний образ життя. У місті багато спортивних площадок, залів, велодоріжок та ролерів.
Болгари - патріотичний народ. Вони шанують свої традиції та культуру. Тому протягом року у місті відбувається багато національних свят. Взагалі, болгари дуже чуйні, комунікабельні та ввічливі, чого я не помічаю в українцях останнім часом. На вулиці можна просто привітатись із незнайомою людиною, а у відповідь отримаєш посмішку.
Їхня кухня вбирає у себе страви болгарські, турецькі та грецькі. Наприклад, є блюдо "шкембе чорба" - це суп, який готують на телячому чи свинячому шлунку. Одного разу я спробувала і, чесно кажучи, мені не дуже сподобалося :)
Якщо говорити про страви, які ми їмо у своїй родині, то я готую "Баницю". Це страва, яка чимось схожа на рулети із листкового тіста "точени кори" з різними начинками. Частіше за все я готую із сиром або гарбузом".
Місцеві жителі ведуть активний образ життя. У місті багато спортивних площадок, залів, велодоріжок та ролерів.
Болгари - патріотичний народ. Вони шанують свої традиції та культуру. Тому протягом року у місті відбувається багато національних свят. Взагалі, болгари дуже чуйні, комунікабельні та ввічливі, чого я не помічаю в українцях останнім часом. На вулиці можна просто привітатись із незнайомою людиною, а у відповідь отримаєш посмішку.
Їхня кухня вбирає у себе страви болгарські, турецькі та грецькі. Наприклад, є блюдо "шкембе чорба" - це суп, який готують на телячому чи свинячому шлунку. Одного разу я спробувала і, чесно кажучи, мені не дуже сподобалося :)
Якщо говорити про страви, які ми їмо у своїй родині, то я готую "Баницю". Це страва, яка чимось схожа на рулети із листкового тіста "точени кори" з різними начинками. Частіше за все я готую із сиром або гарбузом".
 |  |  |
А ще Анна має сторінку в Інстаграм, де публікує атмосферні фото.
Лінк блог нижче :)
Лінк блог нижче :)
Instagram: https://www.instagram.com/hannadidash/
